16 серпня 2021 року Міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт дав інтерв’ю Українській правді. Що насправді недоговорив та приховав очільник міністерства. Спробуємо дещо проаналізувати.
Ціна здобутків
Якщо взяти декілька періодів підготовки до останніх Олімпіад та співставити кількість медалей, отриманих українською збірною, з коштами, які витрачало міністерство на підготовку спортсменів до них, то можна дійти висновків, що саме за Гутцайта було витрачено найбільше коштів при найменшій кількості винагород.
При Сафіулліні бюджет підготовки олімпійців сягав 181 мільйон гривень. За часів Жданова – всього лише 265 мільйонів гривень (у доларовому еквіваленті це значно менше, аніж за часів міністра-поплічника Януковича), але Гутцайт випередив всіх, витративши 2,8 мільярда. При цьому кількість здобутих призових місць на змаганнях у Токіо – вкрай маленька.
Міністр-суддя
Досить серйозним є нюансом є й те, що Гутцайт є не тільки очільником міністерства, але й суддею Олімпійських ігор. Згідно з правилами Міжнародного Олімпійського Комітету, всі судді, які працюють на Олімпіаді, забезпечуються квитками, проживанням, харчуванням, формою та оплатою праці. Питання до НАЗК: чи мав право голова офіційної делегації національної збірної України отримувати подвійне відшкодування і з держбюджету України і від Міжнародного Олімпійського Комітету?
Друге питання щодо суддівства – патріотично–моральне: коли молода легкоатлетка Ярослава Магучих лише сфотографувалась з російською спортсменкою – майже вся країна обговорювала цю подію і багато хто негативно ставився до такого. А тут міністр, який обіймає політичну посаду, голова офіційної делегації України, що так само є найвищим представництвом держави на такій міжнародній події, бере відпустку на тиждень, та біжить заробляти гроші на суддівстві. А, найголовніше, судить росіянок у фіналі!
Чи це не зрада? Чи це порядно? Чи це морально?
Володіє ресторанним бізнесом у Росії
Крім того, Гутцайт розповів про свій “вихід” з бізнесу. Але чомусь згадав, що не продав його та не подарував, а тимчасово передав право на управління. При цьому зовсім не згадав, який бізнес, і де саме. Не розповів, що досі опосередковано володіє ресторанним бізнесом в Росії. Зрада чи ні?
Фігурант кримінальних справ
Згадав міністр й провадження щодо розтрати бюджетних коштів. При цьому стверджував, що не проходить по справі, а лише згадується там. Звісно, що згадується! На момент скоєння злочину він очолював департамент спорту і фактично відповідав за розподіл коштів та всі державні закупівлі.
Очоливши міністерство молоді та спорту, Гутцайт він почав підтягувати свою команду з якою безсоромно освоював бюджет КДА. Це такі персонажі як:
- Нич Іван Іванович;
- Ямковий Андрій Вікторович;
- та інші фігуранти корупційних розслідувань з київської команди Гутцайта.
До речі, човни які закуплялися за кошти киян, мало того що були придбані за завищеною ціною, вони ще були закуплені не нові а бувші у використанні. І це ще не все – їх забули поставити! Тобто гроші проплатили, а човнів і досі не має. І це не єдине кримінальне провадження, порушене по діях корупціонерів. Було ще виділення коштів на ремонт спортивної бази. Перевірка виявила, що кошти витрачалися не за призначенням, закуплялося якесь обладнання, якого не було в кошторисах. Потім це обладнання передавалося приватним фірмам, де й досі перебуває в їх користуванні.
По цьоому факту Івану Ничу вже повідомили про підозру.
Наразі фігуранти цих справ працюють у структурах міністерства і допомагають своєму міністрові освоювати вже кошти Державного бюджету України.
То жзапитання: чи взагалі мала право людина з такою моральною, політичною та державницькою позицією, з таким бекграундом причетності до кримінальних справ з розтрати державних коштів очолити Міністерство молоді та спорту та виділяти кошти на підготовку національної олімпійської збірної?
Автор: Володимир Бурденко
